Забивний Анкер латунний. Сталевий забивний анкер

Забивний Анкер — це розпірна гільза, виконана у вигляді циліндра, що передбачає нарізану всередині різьблення і зовнішню розпірну зону, яка представлена чотирма сегментами. Шляхом вкручування кріпильної частини відбувається розтискання анкера забивного в отворі, куди він завчасно розміщується. Це і дозволяє анкеру міцно сидіти в ньому.

Сталевий забивний анкер відмінно справляється зі значними навантаженнями механічного характеру. Якщо потрібно надійно закріпити важкі консолі воріт, кронштейни та інші металоконструкції, що відрізняються значним вагою, то саме такий анкер стане кращим рішенням.

У побуті забивний анкер латунний прийнято розглядати як альтернативу сталевого. Справа в тому, що для латуні, яка відноситься до категорії м’яких сплавів, характерна менша стійкість до деформації на відміну від сталі. Це і виключає появу мікротріщин в області зони розпору за умови, що буде використовуватися саме анкер з латуні.

При установці з схилом масивних конструкцій і елементів інтер’єру, а також проведення робіт з монтажу віконних рам, підвісних стель і дверних коробок часто виникає необхідність у застосуванні анкера забивного. Найчастіше зовні розпірна гільза передбачає насічки. Завдяки їм вдається забезпечити більшу надійність зчеплення з поверхнею отвору. Однак у той же час подібні насічки можуть бути відсутні. Все ж бажано віддавати перевагу першому варіанту, якщо необхідно зафіксувати важкі конструкції.

Анкери забивного типу ідеально підходять для установки легких конструкцій, наприклад, лати або для закріплення водопровідних труб. Дане рішення набагато краще дюбелів з деревини і пластика.

Як правило, в конструкції забивних анкерів присутній шуруп із загартованої сталі, що має по тілу кругову різьбу, а також «рукав» зверху, який може бути виконаний з нейлону або цинку. Загальною характеристикою для нероз’ємних, а також забивних анкерів є те, що тут не виникає необхідності в попередній намітці отворів.

Щоб встановити забивний анкер, необхідно насамперед зробити отвір за допомогою матеріалу, який потрібно зафіксувати. Отвір повинен мати такий діаметр, щоб у ньому зміг втекти і «рукав». При цьому тут важливо не перестаратися, так як інакше фланець рукава провалиться в нього. Що стосується глибини отвору, то вона може будь-хто. Важливо, щоб довжина анкера була коротше глибини отвору. Після створення оптимального отвори в нього поміщають через матеріал анкер і починають забивати за допомогою молотка. Якщо буде потрібно, то забитий анкер може бути легко видалений.

© 4830 Ремонт — це дуже просто. Всі права захищені.